Костянтин КОВЕРЗНЄВ

* * *

так уже заведено
що мовчки проводжають думки
як i людей котрi збудували човни
на порозi завмерлого обличчя
випинається
драбина довжелезної розмови
про самооману
кохання i недбалiсть
правда оживає
i простує до невiдомости
дуже важко лiпити з глини
кожне слово
аби воно щось означало
(дуже важко)
лише чиста квiтка
складена з порожнечi
вiдчуває посуху
всерединi пелюсткiв

***

© Костянтин Коверзнєв. Всі права застережені.