Костянтин КОВЕРЗНЄВ

ДОЩ ВЕРТАЄТЬСЯ

дощ вертається
драглистими цiвками
наступає
скульбабченими квiтами
у пам'ятi вiдчайної ласки
забуваю попелясту злуку
вечiр вiдганяє собак вiд кiстки
дощ гавкає по-псячи
i просвiтленим повiтрям
i проглибленими уламками
вмикається тiло в нiч
зникає нiч у фiранках
дощ назавтра не пригадає
як за цнотою втраченою
тиша складає
прямовисну тугу молитви
допоки вона мовчазна

***