Світло
царице
я оборонець віри
твій вітер у моїх ранах
очі відчаєм світять
при руці заспокійливі ліки
чимало ниток
чорних червоних і білих
з яких можна ткати ліжник
і чимало дверей і сходів
що ними можна тікати
до притулку безсмертя
на тарелі у діви Марії
полон
урановий вітер
і чиїсь голоси
і безглузді образи
і чужі образи
череп’яні уламки
коло діви коханці
сотні
тисячі бранців
і смакує вона
божественні пранці
на тарелях їхніх облич
царице
твій вітер у моїх ранах
***
© Костянтин Коверзнєв. Всі права застережені.