Ґільйотина
проминаю з-помежи серця
нерівними лініями
мій співрозмовник
посадив птаха до клітки
а про мене
дівчина була птахом
і вміла літати
між звуками
з мокрими губами
спраглими дощу
і очима засліпленими блискавками
мої слова цибеніли
шибениця погорди
ховала футляр з-під тіла
пелюстка сокири
розкривала свої обійми
шалено лагідно
співрозмовник міг покохати дівчину
якби не її звичка
ширяти над словами
але між звуками
що в них як у маслі
тоне лезо сокири
дівчина злетіла в клітці
і мені здалося
що я в людській подобі
наче мій співрозмовник
вийнятий із футляра
***
© Костянтин Коверзнєв. Всі права застережені.