* * *
я жадав нестерпного пороху
у шалених смужках акваріюма
але виросло море неспокою
справжнім плястиком і лятексом
і розходилися врізнобіч
полонені що ситцем задушені
не змагалися чужі руки
на старезних важких обличчях
розпорошені клаптики ситцю
даленіли незримим шовком
на болоті кричали вулиці
у дуплі на рогатці сосни
у шерезі машин і автобусів
рух знаходить нестримний спин
***
© Костянтин Коверзнєв. Всі права застережені.