* * *
немає золота у нас
втираєм стронцій в скроні
день згаснув
і залишився вільним
ніби не чув не бачив
і не знає нічого
ми хочемо
усе згадати
і бути вищими за біль
але плекають прокльони
серця матерів
і теслярі
забувши місце й час
нам тешуть скроні
***
© Костянтин Коверзнєв. Всі права застережені.