* * *
дівчина напинала рушники
так хочеться мати білого коня
суцільні композиції
холоднеча чітких рисунків
передають почуття
великі вузли
зелене тло
і протилежності
як у попередні роки
два полюси
яскравий діямант
гострокінцевий ритм серця
останніх слів
і все зрівноважене
плесо
і тиха вода
непередбачуване полотно
паморока в грудях загусла
кров’ю густою отруєна голка
уявна чистота
дівчина чекала осолоди
поранила пальчика
біль до неба метнувся
нікого не вразивши
***
© Костянтин Коверзнєв. Всі права застережені.