Костянтин КОВЕРЗНЄВ

* * *

коли я був богом
то прокляв квітку
їй груди важко надималися
пелюстки об'їдала гусінь
в повітрі анішелесне
здавалося забракне відваги
але серце фіялки
було тендітне
божа воля нищівна
хоч вона і ниділа світом
і їй було боязко межи люди
любить не любить
любить не любить
чим можемо поможемо
так не хотілося в’янути
як важко все тримати
в покорі
очі дивились фіялково
в очах відбивалась інтриґа
стеблом пробігали корчі
знову страх прийде опівночі
страх звичайний божий

***

© Костянтин Коверзнєв. Всі права застережені.