* * *
відімкнеш листа
й замкнеш його до бюрка
дивуєшся як речення з листа
іще не розповзлися
змійками в ріжні боки
а хвилі минають
як згуки злизують
полум’я солом’яні хащі
і дивишся на плями
зоря змигнула
завмерли урагани
і в тілі твоєму
така утворилась тіснява
ти обираєш долю
а вона приходить
аби засліпити
і збити з дороги
***
© Костянтин Коверзнєв. Всі права застережені.