Костянтин КОВЕРЗНЄВ

Вугілля

моє слово
стало вугіллям
я збирав його і попікся
а ти весело сміялася
це було о тій порі
коли тільки-но в кіосках
у вільному продажу
з’явилися кондоми
а вилицюваті чашки з чаєм
прип’ялися до губ у поцілунку
я скинув із плечей обов’язок
мити посуд
ніби старий плащ
а ти витягала
жмутик лискучих голок
і церувала шкарпетки
що в них зяяли розпачем дірки
і світло від лямпи
і твоя похилена тінь
і нитка в голці
шепотіли про затишок
і тихо жевріли
у кошику для сміття
мої слова

***

© Костянтин Коверзнєв. Всі права застережені.