Галина КРУК
* * *
Ти, що надовго покинув цей берег,
ти,
що у моря
випрошував клапоть землі під оселю…
Осінь.
Кигичуть чайки на всі порти.
Осінь у гирлі Сени.
Годі пливти на захід.
Тут стань і жди.
Шкаралупки горіха —
твоя бойова ескадрилья.
Сонні очі вітрів.
Осклілі очі води.
Недокрилля.
Виборсуєш з осені,
з чорних тягучих плес.
Щоніч тебе знаджує
голос морів невідомих.
Скрипить і хитає.
І жорстко обличчя пестить
вітер з дому…
Який іще вітер з дому ?!
1996
© Галина Крук. Всі права застережені.