Галина КРУК

* * *

Ти, що надовго покинув цей берег,

                ти,

що у моря

   випрошував клапоть землі під оселю…

Осінь.

 Кигичуть чайки на всі порти.

Осінь у гирлі Сени.

Годі пливти на захід.

Тут стань і жди.

Шкаралупки горіха —

 твоя бойова ескадрилья.

Сонні очі вітрів.

 Осклілі очі води.

Недокрилля.

Виборсуєш з осені,

  з чорних тягучих плес.

Щоніч тебе знаджує

голос морів невідомих.

Скрипить і хитає.

І жорстко обличчя пестить

вітер з дому…

Який іще вітер з дому ?!

1996

© Галина Крук. Всі права застережені.