Галина КРУК
* * *
Ти виходиш із тиші,
і скапує сутінь тобою.
Наче мокрі рибини,
тріпочуть сліди на піску.
В цьому місті — нікого.
Ти просто ідеш за водою
Із блакитного в чорне,
мов голосом твориш ріку.
А слова — що слова? —
чорториї закрутять і втоплять.
А сліди — що сліди? —
повсихають до жовтих тарань.
І не в тому вся суть,
щоб навчитись співати по нотах.
І не в тому печаль,
що співаєш у час проминань.
1991
© Галина Крук. Всі права застережені.