Галина КРУК

* * *

Ти виходиш із тиші,

   і скапує сутінь тобою.

Наче мокрі рибини,

  тріпочуть сліди на піску.

В цьому місті — нікого.

Ти просто ідеш за водою

Із блакитного в чорне,

  мов голосом твориш ріку.

А слова — що слова? —

чорториї закрутять і втоплять.

А сліди — що сліди? —

   повсихають до жовтих тарань.

І не в тому вся суть,

    щоб навчитись співати по нотах.

І не в тому печаль,

  що співаєш у час проминань.

1991

© Галина Крук. Всі права застережені.