Галина КРУК

* * *

Коли він помре під мостом Мірабо
і сніг западе в його тіло худе,
Я знаю, що води прикриють його.
Я знаю, що води прикриють тебе
і їх.

 А десь недалечко

тут тулиться вуличка.

Там тобі буде

кава і булочка,

холодний лежак

і пожовклі новини за рік.

Коли він помре під мостом Мірабо,
а ти ще шукатимеш пристані між
брудних підворіть й білокровних жабо,
повір: не вартує. І сніг — наче ніж
вгорі.

А десь недалечко

тут тулиться вуличка.

Там тобі буде

кава і булочка,

холодний лежак

і пожовклі новини за рік.

Коли він помре під мостом Мірабо,
коли ти забудеш, чого не збагнув,
коли я не знатиму, хто з вас обох
пішов за водою, а хто завернув
за ріг…

Та десь зостається

незнайдена вуличка,

де нас чекали

кава і булочка,

холодний лежак

і пожовклі новини за рік.

1995

© Галина Крук. Всі права застережені.