Галина КРУК

* * *

Коли нам вибирати не доводиться,
вікно єдине в далеч й те не світиться,
то лічим час за повноводим місяцем,
таким округлим, аж по небу котиться,
таким тонким —

від погляду аж кришиться.

В лічбі поспішно пальці загинаємо.
Минаємо, і навіть не чекаємо,
коли від нього й тіні не залишиться.

1991