Галина КРУК

* * *

Не було доріг на двох,
лиш стежечка в спориші.
Дивився з дзвінниці Бог
на некаяття душі
і бамкав у мідний дзвін,
гартований вітром втрат.
Чи вибігти навздогін?
Чи кликати наздогад?
А ти вже ген-ген. Чужа.
Віддала останній борг…
У сонячних вітражах
молився самотній Бог.

1994