Галина КРУК

* * *

Літо — дуетом. Осінь — на соло.
Втону — не втону? Як в морі лодія.
Сходить в мені замість сонця колом
дика іспанська мелодія.

Пальці шаліють від струн і від солі.
Грай, поки вітер міниться!
Море не вміє любити поволі —
хвиля то б'є, то піниться.

Літа не верну. Минуло. Баста.
Суші назло — не каюся.
Знов пасадоблем, терпким, як щастя,
з осені насміхаюся.

1994