Галина КРУК

* * *

Плакала жінка на східцях до храму.
Сльози — мов вервиця.
Море подалося вслід за коханим —
вже не повернуться.
Слала долоні човником вутлим —
хвилі вгиналися.
Жінка хотіла море забути.
Не забувалося…

1995