Галина КРУК
* * *
Замріяно пес задивився на злет голубів.
Йому так натхненно хотілося бути крилатим.
А хтось через зуби проціджував:
"Це вже занадто —
у літньому небі пес поміж голубів!"
А він вже летів — йому швидко збувались сни.
Розкошланий пес, мов повітряна кулька на нитці…
А хтось там внизу вимагав валідол і гицлів:
"Куди ж це годиться — псам гарні збуваються сни!"
І хвіст йому маяв, і вуха стояли сторч.
І вгору дивилась довірлива псяча морда.
А хтось там внизу істерично кричав: "Він гордий!
Він має нас в носі! І вуха у нього — сторч!!"
А псові це було далеко-далеко десь.
Їм, псам, що літають, ніякі закони не писані.
І меншали,
меншали,
меншали
товсті і лисі
крикливі і заздрі,
і ті, що далеко десь…
1994
© Галина Крук. Всі права застережені.