Галина КРУК

* * *

Замріяно пес задивився на злет голубів.
Йому так натхненно хотілося бути крилатим.
А хтось через зуби проціджував:

        "Це вже занадто —

у літньому небі пес поміж голубів!"

А він вже летів — йому швидко збувались сни.
Розкошланий пес, мов повітряна кулька на нитці…
А хтось там внизу вимагав валідол і гицлів:
"Куди ж це годиться — псам гарні збуваються сни!"

І хвіст йому маяв, і вуха стояли сторч.
І вгору дивилась довірлива псяча морда.
А хтось там внизу істерично кричав: "Він гордий!
Він має нас в носі! І вуха у нього — сторч!!"

А псові це було далеко-далеко десь.
Їм, псам, що літають, ніякі закони не писані.
І меншали,

   меншали,

    меншали

    товсті і лисі

крикливі і заздрі,

   і ті, що далеко десь…

1994

© Галина Крук. Всі права застережені.