Пантелеймон КУЛІШ

МАРУСЯ БОГУСЛАВКА

ПІСНЯ П'ЯТА. Дума перва

Тихий ангел вибирає
          Душу голубину,
Крильми стиха осіняє
          Мовчазну людину.

І всі віри тій людині
          Приступні здаються:
Теплі сльози милосердя
          В неї з серця ллються.

Ні словами не сказати,
          Ні в псалтир заграти,
Як дитину обіймала
          Бідолашна мати.

Тільки ангел тихий знає
          Ту святу хвилину,
Що небесний виростає
          Цвіт з земного крину.

Знає і несе до Бога
          Серця цвіт живого
І вітає цвітом жизні
          Тричі Трисвятого:

«Веселися, Боже правди,
          Праведним созданием,
Як лилії чистим цвітом
          І благоуханнєм!

Як гармонія поету
          Серце звеселяє,
Від Твого святого світу
          Дух його сіяє:

Так ім'я Твоє велике
          Між людьми святиться,
Що любов пречиста в серці
          Без конця таїться.

І хвалитимуть вовіки
          Всі земні язики
І стікаються від Тебе
          Благодатні ріки».

Не струна д'струні на кобзі
          Стиха промовляла,
Не псалтир свята се слово
          Псальмою співала:

Світлий ангел легкокрилий,
          Чистий дух любови,
В серці тихому в Заїри
          Слово се промовив.

Не спускала любка ока
          У царських палатах
З матері, що нила-мліла
          В оксамитних шатах.

Як зустрілось око з оком,
          Рученьки з руками
І вуста смажні з пухкими,
          Свіжими вустами,

І в один дух, в одно серце
          Дві душі злилося,
І все горе на часинку
          Забуттєм взялося. —

За колону заступила
          Любка Кантемира,
Золотоволоса фея,
          Знахарка Заїра.

Повна ласки й благостини
          Невидима стала,
Божих святощів хвилини
          Конця дожидала.

***

Джерело: анонімний дописувач.