Пантелеймон КУЛІШ

МАРУСЯ БОГУСЛАВКА

ПІСНЯ СЬОМА. Дума шоста

Дивна чутка по Стамбулу,
          Дивна вість літає:
Кантемир галеру в море
          Сам випроводжає!

Тріумфову проводжає
          Пинду правовірних,
І на ній із вітром грає
          Корогов невірних!

І не хвиля на Босфорі
          Мармури змиває,
Чадра чадру зустрічає,
          За руки хапає.

І не вітер крутить хвилю,
          В кучері звиває:
До чалми чалма белькоче,
          Стиха промовляє:

«Кінець світу наступає:
          Серце-бо жіноче
Всім Стамбулом повертав,
          Як само захоче.

У руках в джавурів клятих
          Шабельки блискають.
На наругу нам з гармати,
          Пливучи, гримають.

І несе їх вітер буйний,
          Мов стрілу по морю,
І співають гайдабури
          Про козацьку волю.

Ні, не нам, не туркам править
          Світом сим широким:
Переважила русинка
          Нас умом глибоким».

Як народиться між ними
          Цар її удачі,
Наш Восток не раз гіркими
          На морі заплаче.

Як народиться ж цариця
          З розумом Марусі,
Не одна тогді присниться
          Нам біда й на суші».

***

Джерело: анонімний дописувач.