Ніна КУР’ЯТА

* * *

Так і загусну на теплому камені медом
пізніх суниць,
Тільки насниться Господня рука мені летом
армії птиць,
Бігом лисиць, що на Захід, на Захід —
всі, як одна,
Горлом криниць, що їх випили птахи
майже до дна —
Тільки остання — неспита — криниця,
ніби ріка,
Буде текти — бо лиш так їй годиться —
без маяка,
Доки дорогу їй небо казатиме слідом
білих птахів,
Щоб залиши?тись на Божому камені хлібом
пізніх снігів.

***

© Ніна Кур’ята. Всі права застережені.