* * *
Голуби на асфальті
Марять небом без крука,
Поїзди від вокзалів
Біжать в далечінь.
Це — наука прощатись,
Прощатись наука,
Зрозуміла поетам
Усіх поколінь.
Перебілених пальців
Переболений затиск,
Назавжди поміж колій
Затиснутий сміх.
Це — мистецтво блукальців,
Мистецтво прощатись.
Той, хто був у цій ролі,
Це вивчив, як міг.
Тільки вранішній сніг
Буде першим, як завше.
Тільки вранішній зойк
Раптом вéрне туди,
Де із снігу пиріг
Кіт ліпив, бо не знав ще,
Що ліпити його
Не годиться з води.
***
© Ніна Кур’ята. Всі права застережені.