* * *
ти забула писати вірші тобто це як
вербний тиждень почався з того що і торік
як торік ти просиш у неба послати знак
о який він химерний цей твій напівчоловік
що могла те відкрила всі сни усі міражі
всує все розказала і всю суєту суєт
розіп’ясти його хотіла на власній душі
так хотів би загинути кожен хоч трохи поет
а душа твоя гнеться як юна вербова віть
а тобі би хотілось щоб раз назавжди один
кожен рух кожен подих і все що в собі таїть
все що нам написалось довіку від уродин
а навіщо тобі він здався
цей хронологічний зріз
над тобою все’дно назавждú буде висота
на майбутнє дитино ніяк не настарчиш сліз
із вербової гілки ніяк не зробиш хреста
***
© Ніна Кур’ята. Всі права застережені.