* * *
Може, й сміялись ті зоряні карти,
Може, над нами й потішились руни,
Але для мене усе це не жарти.
Я віддаюся у руки Фортуни.
Я віддаюся сльозами і болем,
Присмак розлуки відлунює спазмом.
Що ми знайшли, як шукали любові?
Що ще знайдем, доки вогник не згасне?
Зорі на небі справляють весілля,
Стукають віти у вікна руками…
Кава з вершками. І смак божевілля.
Смак божевілля і кави з вершками.
***
© Ніна Кур’ята. Всі права застережені.