* * *
…але я не твоє створіння,
я ще часом неопалима…
К. Калитко
…Ти мене не побачиш.
Не розрізниш відтінки.
В пору оцю невдячну
Я — тільки начерк жінки.
В мені печаль прадавня,
Збутись її несила,
Тож на порі світання
Я — лиш уламок тіла.
В цих незвичайних нотах
Трохи замало сміху.
В мені — зерно гіркоти,
Ніби ядро горіха.
Я, мов закрита мушля,
Охороняю сутність.
Ти не заглянеш в душу.
Я — не твоє майбутнє.
***
© Ніна Кур’ята. Всі права застережені.