* * *
Ця квітка у мені мене перероста —
З нас жоден не хотів її, не сподівався.
Її тяжкий дурман,
Сльота на пелюстках
Розріджують туман
Тривимірності вальсу.
Клінічної весни сльоза і бірюза…
Ця квітка у мені мене переманила.
Біда б її вхопила —
Шкода таку зрізать.
Мене перемага її дитяча сила.
Тому не спопелю такі вуста пухкі.
Не зав’яжу петлю на це свавільне зілля.
Ця квітка у мені — дарунок божевілля
З гарячої руки.
***
© Оксана Куценко. Всі права застережені.