КОЛИСКОВА
Лоскоче в носі —
Напевне, осінь
У місті кленів,
А не олив
Ти мене
в молоці-мороці
Купав
І, певно, що застудив.
І ця застуда
Вогнем у грудях
Пече і точить,
Мов оковита.
Поки дощі
Збирають полюддя,
Поки в калюжах
Не засклено літо.
Поки не стануть
Молочні ріки
Поки не втоне
В мороці море, —
Ти мене
Малу і велику
Колисатимеш
З гір у гори.
Десь відкують останнє зозулі…
Десь мурашва
Розбіжиться степом…
Я іздалеку
Чутиму тепле
І найтихіше
«люлі».
***
© Оксана Куценко. Всі права застережені.