ЛІТОПИСАННЯ ЗИМ
4.
Край світу і сніги. Без нас — нікого.
Твоїх очей невтішна перемога.
Твоїх доріг скрижалі і жалі.
Усе, іще не співане про бога,
Стається поміж нами, на землі.
Іржуть з причалів чорні кораблі.
І ти навік лишаєшся в сідлі,
Мені навік лишаючи тривогу.
Десь ясен-місяць тоне між полів,
І диким звірам не золотить роги.
Чому ж такі ясні мої чертоги,
Хоч ти прибув до них з країв убогих
На мить, яка загубиться в імлі?
Це — мить, коли боги цілують ноги
Богиням. Тільки раз на сотню літ.
***
© Оксана Куценко. Всі права застережені.