ЖУРАВЛИНА ПЕЧАЛЬ
О смутку, о печале журавлів!
Минають дні — і нікого кохати,
Окрім старої, наче бджілка, хати,
Крім яблуні при голубій ріллі.
Та бджілка прокидається весною,
Та яблуня уся цвіте в мені
І родить, ніби яблука рясні,
Рясну печаль, придуману не мною.
І думку — відлетіть за журавлем,
Покинуть землю й зникнути в тумані,
Крилом торкнувши золоте смеркання,
І у душі збудивши вічний щем.
І я в цю мить живу за сотню літ,
За тисячу і навіть за мільйони —
Із бджілкою на золотім осонні,
З печаллю яблуні на крилах журавлів.
***
© Надія Кир’ян. Всі права застережені.