КОЛЮЧІ ВІРШІ
Вірші колючі, мов їжаки,
Руки — до крові, душу — до крові…
Повитягаю із них голки,
Зшию деревам плаття паперові.
Одяг готовий на голі гілки —
Трішечки фарби, трішечки хисту…
Тільки дерева — смішні малюки —
Тужать чомусь за зеленим листям.
Так і марную і дні, і роки,
Вперто шукаючи в кожному слові
Тих колючок, що немов їжаки —
Руки — до крові, і душу — до крові!
***
© Надія Кир’ян. Всі права застережені.