ПСЛО
А Псло тече. А Псло собі тектиме
Не день, не два, як вже багато літ.
Стоять дерева, мов у віршах рими,
І білий світ, і синій світ стоїть.
Безмежний спокій, і порив нестримний,
І горда тиша, і величний грім…
Моєю тінню. Веснами моїми,
Моїм прокляттям. Покликом моїм.
І церква на горбі. І свіжа зелень рясту.
І три мости. І три старих човни.
А Псло тече. Велично і прекрасно.
І сиві верби тягнуться за ним.
Бо лицемірство, метушня безглузда
І сірі дні з продажністю нікчем
Впадуть на дно віків і в мул погрузнуть.
А Псло тече. А Псло собі тече.
***
© Надія Кир’ян. Всі права застережені.