ПАЛЯТЬ КАРТОПЛИННЯ
Знов на городах палять картоплиння,
І гострим смутком пахне синій дим.
А поїзди ідуть такі осінні,
Такі осінні поїзди.
Немає болю, каяття немає,
А лиш терпке і світле відчуття,
Що це не картоплиння догоряє,
А ще один шматок мого життя.
Я знов люблю солодкі скирти сіна
І вранці підморожені сади…
І поїзди — такі осінні,
Такі осінні поїзди.
***
© Надія Кир’ян. Всі права застережені.