МОЇ КОНІ
А десь куриться дивний шлях,
І верби плещуть у долоні.
Там плавають у голубих дощах
Мої далекі, горді коні.
У ранішній росі тремтять
Їх гриви сонячно-іржаві.
Я прислухалась до життя,
А чула, як вони іржали.
Мінливі в полум’ї віків,
То білосніжні, то червоні
Пливуть, мов по воді вінки,
Далекі коні, горді коні…
В півнеба сонця мідний диск —
І в золотім промінні тонуть,
Коли виходять із води
Яскраво-жовті мокрі коні.
***
© Надія Кир’ян. Всі права застережені.