ГОРОБИНА
Горить горобина. А я згоряю.
Лише тому горить горобина.
Прозорим соком склянку наливаю,
А сил не маю випити до дна.
Гірчить той сік. Той сік мені — як свято,
Прозорий і палючий, мов рубін.
Не маю сили на коліна стати,
Не маю сили — звестися з колін.
Я не зумію — як дістати неба —
В ту склянку з соком горе перелить.
Але я твердо знаю — жити треба
Хоча б тому, що так вона горить.
***
© Надія Кир’ян. Всі права застережені.