* * *
Наддвечір’я
великі пори
переповнює жовтий дим
я навчився не бути добрим
щоб відчути себе
живим
традиційне блюзнірство вдачі
вірогідніше –
навмання
вигинається вітер
начі
коле душу твоя стерня
виють
крізь небеса роздерті
неспотворені кольори
поза смертю – бо довше смерті
поза грою –
бо вище гри
***
© Дмитро Лазуткін. Всі права застережені.