ГРУДЕНЬ
З-під колеса пил і не більше
Чекати напевно дарма
Суглобами стиснена тиша
Було-відгуло-і нема
То зброя єдина – безсилля
То втома від вічних пожеж
Шукають романтики зілля
Але й неромантики теж
Всі друзі – у стан перехожих
Кохані – в омани оаз
Самотністю власною схожі
Найкраще – це гаяти час
Кричиш у своє задзеркалля
Розколюєш лобом бетон
Жахливо фарбована краля
Мій найсоковитіший сон
Любити тебе неможливо
Словами не стримаєш плоть
Моє найчарівніше диво
Принцесо химерних висот
Чужу споглядаєш епоху
Мов мрію загублену де…
Я очі спиваю потроху
І сніг за собою веде
Нещиросолодке зітхання…
Де ніч зустрічається з днем
Де навіть кіно про кохання
І навіть з щасливим кінцем
***
© Дмитро Лазуткін. Всі права застережені.