Тарас ЛЕОНІДОВ

* * *

Як вийти з ганебного кола
Каліцтва застиглих ідей,
Коли тільки й бачиш — довкола
Так мало щасливих людей?

Хто краде, хто служить сатрапу,
А інший лукавить за гріш…
А я лиш лежу на канапі,
І мрію про завтрішній вірш.

Не знаю, що буде писатись —
Елегія тиха чи гімн,
Аби тільки смуток триклятий
За мною не мчав навздогін.

За вікнами хмара похмура
На ранок пощезне, мов сон,
А думки зростаючі мури
Приглушать прадавній прокльон.

05.06.1992 року.