Олеся ЛЯЩЕНКО

* * *

Ці дзвони боялися сонця і полудня.
Приходив дзвонар, їх полохав, стривожених,
І звуки летіли налякано голубами,
І мусили падати легко, побожно так.

Дзвонар притулявся — закляклий, розпластаний,
І очі — зі скла найчистішого шибами,
Аж дзвони ставали гучними й хвилястими.
Із вікон розчинених голуби кидались.

***

© Олеся Лященко. Всі права застережені.