* * *
Ці дзвони боялися сонця і полудня.
Приходив дзвонар, їх полохав, стривожених,
І звуки летіли налякано голубами,
І мусили падати легко, побожно так.
Дзвонар притулявся — закляклий, розпластаний,
І очі — зі скла найчистішого шибами,
Аж дзвони ставали гучними й хвилястими.
Із вікон розчинених голуби кидались.
***
© Олеся Лященко. Всі права застережені.