* * *
Затиснути цеглиною — руда
Залишиться на пальцях позолота,
Аж сонце запитається — чого ти ?
І трохи у вікно позагляда.
Приїде наречена — буде сніг,
Щоб знову заблукати по коліна
Вздовж кухля між вікном і клавесином.
Він потім цілу ніч як цокіт біг.
Чи, може, він любив свою піжаму
І білі скельця білих окуляр.
Він, може, був такий собі школяр
У місті без сенсацій і без мами.
***
© Олеся Лященко. Всі права застережені.