* * *
Автобус не міг вимагати чесності.
Був міжміським неандертальцем.
А він з рюкзаком навіть сісти хотів
І мав голубі і нервові пальці.
Вона розмовляла занадто голосно
І мала одяг і білу шкіру.
Він трохи дивився — розумно і стомлено,
А потім заснув наче їй повірив.
Вона зійшла на порожній станції.
Хотіла пити і ще морозива.
А той, з голубими нервовими пальцями,
Прокинувся, вслухався і стривожився.
***
© Олеся Лященко. Всі права застережені.