* * *
І так несподівано місяць крізь вікна,
Аж очі рукою, рука аж напружена.
А ти ще чекав, що та шльондра обвітрена
Прийде і до тебе, і буде як суджена.
А місяць униз і морозно так світиться,
І трохи у шибах морозу і вулиці.
Ти думав, що прийде і злякано вдивиться,
Щоб шиба убік відсахнулася.
Ти думав, як світло — всі вулиці видно так,
І можна чекати, і дихання стримавши.
Із твого вікна –світла гілка шипшинова
Чи це ти ще й досі дивишся?
***
© Олеся Лященко. Всі права застережені.