ПОРИ РОКУ.
CONCERTO GROSSO
І. Осінь. Увертюра.
безумовні рефлекси твого безумовного вчора
теліпається пам’ять на відстані тоншій від дотику
тут закінчилась гра
і починається хвора
еротика
а святі затерпають у передчутті амнезії
вицвітають на фресках скорботні довершені лики
у чеканні аж доки твій плід не дозріє
великим
тільки пам’ять це знаєш досить химерна штука
навшпиньки балансує канатом твоїх повертань
тут закінчилась гра
і почалася наука
бажань
чистоти непокривдної біла крихка іпостась
переснить позолотою наче й не було зовсім
лиш зміїним браслетом огорне судини зап’ясть
осінь
ІІ.Зима. Ляменто.
а ти не вмієш плакати
і правильно
таких снігів у очі намело
твою усмішку в бронзу переплавлено
і смуток захолонув над чолом
а ти не вмієш плакати
і болісно
вуста шукають Йорданю
утім
це Водохреща відсльотавить кволістю
і відлетить на Схід
у Караїм
а ти не вмієш плакати
і старієш
лиш стрепенеться паморозь в очах
коли безцінним скрижанілим гравієм
накриє землю Білий Падишах
ІІІ.Весна.Канони.
карою кармою коренем кроною
кригою криком крихкою короною
в ніжнім стеблі проростатиме гріх
тільки олжа на зіницях твоїх
скажеш що любиш
злукавиш несповідно
пошепки подумки послідом повінню
вповні нанижеш терпкі словеса
тільки роса на зіницях роса
сонце зустрінеш по-царськи зухвало
травень імперія
жовтень опала
почет зів’яне скоцюрбиться рать
тільки тверда на зіницях печать
завтра прийдуть старцювати під браму
роси що — мріяли стати сльозами
IV.Літо.Антифон.
Липи в час доцвітання
стоять золоті, безгомінні
Ю.Андрухович.
пустий і кволий липи плід
по одцвітанню повнокровнім
це лиш пихатий глобус вповні
де всередині мертвий мед
пилку невипита принада
розкошей зсушене ядро
котре слабує на синдром
клімактеричної монади
і дві фігури золоті
дві золоті і безгомінні
на тлі відмерлого цвітіння
в своїй жорстокій правоті
сотворять дивним монолітом
Родена вартий силует
так відбувається момент
переростання світу
в літо
***
© Ліда Мельник. Всі права застережені.