СІЦІЛІАНА
коли приходить час
вселенської печалі
він яблуко причасть
достиглого мовчання
він жовта алича
неструшеного жалю
що на іконостас
емалевого чану
і вариво пряне
в словах поволі гусне
який терпкий момент
який солоний усміх
перебродилий мед
підзоряних акустик
допишу цей сюжет
все інше скажу усно
тепер без ком і рим
а може і без літер
нехай в орґани ринв
вихлюпується вітер
мов дивний піліґрим
з античностей і мітів
в передчутті пори
у заклинанні літа
***
© Ліда Мельник. Всі права застережені.