ЕГО І ЦЕНТР
я пам’ятаю все
незгорблені дерева
нашкрябане лице
на ватмані вікна
цигарку сонця
в попільниці неба
форшлаги гілок
в партитурі хмар
холола кава
в затінку долоні
слова спливали
на глевке каміння
ніч забуття
стомилась від аґоній
і марно ждала
свого воскресіння
час скреготів
заіржавілим золотом
втікала пам’ять
в білий коридор
розтрощив день
люстерко тиші молотом
і підбирав друзки
концерту Ля-мажор
***
© Ліда Мельник. Всі права застережені.