ПІВ —
ВІРШ
Куди тепер?
Півжінка — півпечаль.
В якій притоці пам’яті втонути?
В якого трону викрасти печать
До індульгенції своїм напівспокутам?
На піввірша настарчити тепла.
Шукати сонця вогняний критерій.
Я прослизну
( півмаска — півколаж )
До Вас в липкі напіввідкриті двері.
Куди тепер?
Півподих — півпсалом .
І ця північ , опівночі розлита.
Вуста печуть півболем — піввином ,
З них кожен звук — півсхизма — півмолитва.
Який там ямб!
Слова напівживі.
Їм їхня сутність, може, напівсниться.
Так пише сніг по вимерлій траві.
Так пишуть тіні на вапняних лицях.
Куди тепер?
Піваркуш — півдуша.
І, щоб на півшляху не зупинятись —
Вам можна — не скидаючи плаща,
Лише не так — впівоберта — прощатись.
***
© Ліда Мельник. Всі права застережені.