ДЕБЮТ
слова без рими
дактилю на гріш
душа як в стигмах
(можна знимкувати)
я суїцид
керований на вірш
мені не варто
зашморг готувати
епітетів
але не епітафій
і сентиментів
але “не про то”…
я усміхнусь
з подертих фотоґрафій
мене зачислять
в трупу шапіто
і хто там знає
що воно таке
і де з-під маски
виповзає крик
пап’є-маше
спотворений макет
чужа печаль
тісна мов черевик
безсніжне літо
псевдонім зими
задушлива
бісівська камерата
це знаєш сцена
сажа і кармин
тут треба вміти
гарно помирати
ся роль проста
хоч інші теж не згірш
та мій анґажемент
не той що в січні
я суїцид
керований на вірш
мені б вернутись в ритм
але не в вічність
тепер на пантоміму
бракне сил
для монологів
сціпенілий голос
та й взагалі
з такої полоси
ще з глузду сходять
а на кін ніколи
моя вистава
балаганна тьма
дописую ремарки
на коліні
поставте декорації
сторчма
споїть суфлера
розстріляйте тіні
і до пожовклих
зірваних афіш
вчепіть цидулку
(майже Елюар)
“я суїцид
керований на вірш”
найжиттєствердніше
у світі
амплуа
7.01.1994
© Ліда Мельник. Всі права застережені.