КАЛИНА В СНІГУ
Калинонько ясна… Гіркотно-спіла,
Піснями ти квітуєш із віків.
Моєму серцю дай своєї сили,
Аби не впасти в глибину снігів.
Володимир Коломієць
Я калина-гордовина.
Наді мною хуртовина:
Опадає цвіт.
Хоч дубам я не сестриця,
В мене власна таємниця,
Свій у мене світ.
Я калина-гордовина.
В чім, скажіть, моя провина,
Що усяк лама,
Що клюють неситі птиці,
Б’ють вітри та громовиці,
Захистку нема?
Я калина-гордовина.
Мого віку половина
Пропада в снігу.
Я не рада злим, байдужим,
А малятам і недужим
Я даю снагу.
Я калина-гордовина.
Капотить моя кровина,
Пропікає сніг.
Не боюся я загину,
Бо не гину, бо не гину,
А лечу в пісні.
Я калина-гордовина.
Горда мати Україно,
Часточка твоя.
Щовесни я розвиваюсь,
Нагинають — розгинаюсь;
Гордовина я!
***
© Степан Литвин. Всі права застережені.