+ + +
Чи самотності цезарів двір
і різдва дереворіз, як пуща,
протинаєш ніч немов папір
флейтою стебла і слів пастуших,
з ящірки і мушлі, з порожнин,
вигребши підводну сажу світла,
мідні труби витягнуть – один –
одиниця звуку, як ловитва,
в пазурах у звіра, у воді,
тіло не розідреш і не склеїш.
Оси схими – тільця золоті –
в чорноті каміння і камеї,
пустотілість мушлі – се пастух
полчищ звуку від труби і флейти.
Випасаєш тіла білий дух –
розітерту горошину крейди.
***
© Василь Махно. Всі права застережені.