ХРОНІКА МАНДРІВ МУРАХ-БІБЛІОФІЛІВ
Першого дня вони помітили величезний пагорб де поміж коричневих ліній
біліли стоси цукру
і всі пішли на штурм пагорба
Іншого дня — пагорб розкрився — біла площина збільшилася
і легше було дряпатися догори — дехто з них долазив до білого плато
але виявилося що біле зовсім не солодке — до того ж прорите чорними
значками — спочатку вони подумали що це могильник їхніх родичів
та попередників
але згодом — хтось із старших їхнього роду заперечив це.
Ще котрогось дня переважна більшість мурашви покинула золоті тиснені букви
і телячу шкіру яку використали на оправу цього видання
— особливо їм не сподобався запах —
і гайнули на кухню де завжди можна було чимось поживитися
і лише кілька пройдисвітів залишилися там
розглядати дивні знаки що були схожі на них —
рудуватих мурашок — наче мічених тонким пензликом
китайського каліграфа
і коли вони зупинилися на слові Ant
хтось хто дуже поспішав — прикрив книжку
і поклав на полицю
і майже через рік повернувся до тієї книжки і тієї сторінки
одразу помітивши що зліва від слова Ant
іржавіють кілька золотистих плям яких не стерти
це були душі тих сміливців
на столі — як завше — біліли кристалики цукру
і задоволені мурахи зі швидкістю світла тікали хто куди
***
© Василь Махно. Всі права застережені.