РУМУНСЬКА ІДИЛІЯ
вівчарки — звиваючись доокруж — пильнують овець
пастухи попивають вино і цитують Нікіту Станеску
і циганський барон — уриваючи свій терпець
свариться з жінками — відсунувши миску
сиру овечого У кнайпі циганська
сварка і метушня Збоку автозаправки наркотично пахне бензин
передгірське містечко: вози й мерседеси — Лайка
мирить усіх — заводяться авта і торохтять вози
Мужчини починають вечерю з вином
читають столичні газети і чути пронизливе — Йооооне
майже паризька кав’ярня з театром абсурду — Йо-
неско і лиса співачка — як лярва в борделі — стогне
мужчини й жінки — ці залишки римського війська —
і бухарестські красуні копіюють парижанку Шанель
— мов з сиґари кубинської —
дим закутує гори — як вартовий своє тіло в шинель
ця країна в полоні зеленої смерті — та ріпавих — мов шлунки — гір
тисячі безруких музик під Тріюмфальною аркою
ріжуть повітря смички — і православний клір —
і вузькі переходи у замку Дракули
вино яке п’ють поети і пастухи називається Муртафлар
голоси що співають пісні називають Марія Тенасе
і в очах сонних псів відбивається світло фар
— мов засохле вино у шклянці — яке пригубив кесар
що ж у театрі абсурду що знає зелену смерть
де пастухи цитують Станеску — немов евангельський вірш
у п’ятницю “Лиса співачка” — а “Носороги” в четвер
і Тріюмфальна арка качається у рові
немов поет з порізаним животом що притримує сині кишки
і янгольську мову переказує усім не залежно від розміру вух
щось збережуть пастушки
ув овечому сирі — відганяючи мух
***
© Василь Махно. Всі права застережені.